Україна в моєму серці!
Медіа - матеріал до предмету "Я досліджую світ"
Навчання грамоти
Тренажер для розчитування
Правила мінної безпеки
Правила інфорсів, як врятуватися від мін та вибухонебезпечних предметів!
Слідкуйте за пригодами команди супергероїв з найближчого майбутнього. Отримуючи сигнал про мінну небезпеку на Землі, вони використовують усі свої здібності для запобігання трагедій та навчають дітей правилам безпечної поведінки!
Патріотична хвилинка.
Разом з футбольним фаном, хлопчиком Ніком та його другом Шевою продовжуємо подорожувати нашої країною у часі.
Сьогодні ви дізнаєтеся, що є важливим багатством для людини!
"Скарби Запоріжців - легенди України"
Виховна година.
"Будні захисників нашої України"
Прочитай історію і відповіси на питання.
Обговорення:
У чому мудрість розповіді? Що хотілося б подарувати саме тобі Іванові в його особливий день? Що рухає до Перемоги українських захисників і захисниць? Чим мирні жителі можуть допомогти захисникам і захисницям?ОСОБЛИВИЙ ДЕНЬ
Іван раптово прокинувся від уривчастого поверхневого сну. На годиннику третя двадцять ранку. Поряд з ним, закутавшись у спальники, важко дихаючи, спали ще 5 його побратимів. Іван пригадав, що останні 20 років у цей день він прокидався приблизно в один і той же час. Це був день, який вирізнявся з поміж вервечки інших днів – День його народження. А час – три години і 20 хвилин – час його народження. Цього року йому виповнюється 32. Іван відчував, що це буде зовсім інакший день, не схожий на попередні його дні народження. Закривши очі, чоловік відчув як у животі в нього «пурхають метелики». Він добре знав це відчуття – відчуття радості і передчуття якогось дива.
….Чоловік пригадав свій дванадцятий день народження. Це був теплий березневий ранок. Хлопчик-підліток прокинувся ще затемна від дивного передчуття задоволення і спокою. Іван дослухався до звуків навкруги. І раптом він почув якийсь шурхіт у себе на ліжку, як наче хтось тихенько вовтузився і дихав зовсім поряд. Хлопчик зосередився, прислухався: в животі «пурхали метелики», а поряд хтось дихав. Він точно був певний, що поряд хтось тихенько дихав. Тільки-но він усвідомив це, як раптом його хтось торкнувся щоки і носа. А потім оцей «хтось» почав скавучати. Іван побачив крізь темряву – на ліжку сиділо цуценя – невеличкий пухнастий клубочок! Це був його подарунок – бажаний і безцінний. Згодом з’ясувалось, що пухнастий клубок – це цуценя німецької овчарки. Іван назвав його Рейн. І вони були найкращими друзями наступні 15 років.
… Тридцяти дворічний чоловік знову відкрив очі – за десять хвилин чотири. О четвертій тридцять їхня група повинна покинути стару занедбану хатину, в який вони жили останні три дні і рухатись далі, щоб виконати важливе завдання. Побратими ще спали, вони навчилися «відключатися» навіть в таких важких умовах. Тіло повинно відпочивати, щоб виграти у цій «не нашій війні»…
Щоб трохи забутися від страшної реальності, Іван став пригадувати інші свої Дні Народження. Ось перед очима, шістнадцятий день народження, коли мама з татом подарували йому мотоцикл, ось – вісімнадцятий день народження – коли він виграв на чемпіонаті світу з вільної боротьбі. А ось – його двадцятий день народження, коли Іван познайомився із тендітною дівчиною Мар’яною, яка через два роки стала його дружиною. Пам'ять продовжувала гортати папку «Мій день народження». Ось його двадцять восьмий день народження – відтепер і надалі він буде ділити цей день із своїм сином Андрієм, який став найкращим подарунком від дружини на день народження.
Іван відчув, як в грудях защеміло і на очах почали виступати зрадницьки сльози. Як же йому хотілося зараз обійняти дружину, сина і батька, які залишилися десь там далеко, і. здається, вже в минулому мирному житті. Він сьогодні навіть не зможе почутті їх голос або прочитати теплі слова смски. Чоловік підвівся з підлоги, всі його дні народження завжди були особливими, доля дарувала йому щедрі подарунки. Цього року виключення не буде. Іван розбудив побратимів. Холодна вода, хліб і пів плитки чорного шоколаду – їх сніданок на сьогодні. Тихо вийшли з покинутої хатини. Надалі їх шляхи розходяться – він іде на північ, а п’ятеро інших солдат – на схід, щоб відвернути увагу і прийняти в разі потреби першими бій.
Кілометри за три-чотири від селища в лісі стоїть загін російських військових (одиниць до 30 техніки і близько 200-х людей). Близько до них підійти не можна та й сили не рівні. Загін Збройних Сил України, який наразі стоїть поряд – це півсотні солдат і 10 одиниць техніки. Серед якої є самохідна гаубиця «Акація», яку солдати називають «наша квіточка». Але для того, щоб ця «квіточка» влучно встромила свої «колючки» в противника, треба мати читки координати. Такі координати передати артилеристу може лише солдат, який знаходиться поряд із місцем обстрілу. Іван – і є таким солдатом. Сьогодні, на його день народження, він повинен подарувати собі найкращий подарунок. Заради миру в Україні.
Іван зайняв позицію, в бінокль він бачив табір російських солдат. По периметру ходили вартові, решта – спали. Зараз головне спокійно виміряти координати і передати в штаб…. Чоловік тихим сиплим голосом заговорив в рацію. Йому відповіли. Через хвилин 10 пролунав перший постріл. Коли дим трохи спустився, Іван провів коректування…. Ще хвилин через 15 почулося одразу до 10 залпів….
Іван закрив очі й уявив, що це палає і зривається не російська техніка. Це салют на честь його дня народження, дня народження ще таких же хлопчиків і дівчат вільної і незалежної України. «Боже дякую тобі за такий подарунок! Героям Слава! Перемога за нами!» - тихо шепотів Іван. Героям Слава!
Це був дійсно особливий день, його тридцять другий день народження…
Автор: психолог Наталія Пасічник
Немає коментарів:
Дописати коментар